Усі автовласники змінюють шини залежно від сезону, і це зараз норма речей, прописана у законодавстві. А ось 30 років тому чи трохи більше всі власники автотехніки обходилися без цього, маючи шини лише в одному комплекті. Постає питання: чому так? І на нього є цілком логічна відповідь.
Усього було кілька факторів, продиктованих способом життя та станом речей кілька десятків років тому.
Зимові шини були надто дорогим задоволенням, тому недоступні для більшості звичайних водіїв. На тому самому комплекті шин у вісімдесятих-дев’яностих роках переважно каталися до останнього. А коли міняли, то ще й передавали, наприклад, сусідові по дому чи знайомому, який виїжджає рідко, а проїхати кілька разів на дачу за сезон вистачить.
Зимові шини призначались для всіх сезонів. Протектор на шинах був досить глибокий, давав можливість неквапливо доїхати з однієї точки до іншої. В основному водії тих років на дорогах поводилися спокійно, без серйозних порушень. Та й ремонтували свої машини, як правило, самі власники. Майже всі водії могли спокійно розбирати колесо та камеру вулканізувати. На жаль, у наш час далеко не кожен водій зможе зробити цю роботу самостійно.
Радянські люди щодня до магазинів та на роботу на власних машинах не їздили. Для цього вони мали громадський транспорт. Та я багато зайвих грошей не було на покупки, а у магазинах був постійний дефіцит всього – ось такі реалії життя під час радянської окупації. Своя ж машина виганялася з гаража кілька разів на тиждень, а в когось і ще рідше, особливо в зимовий період. На подвір’ї автомобілі ніхто надовго не залишав. У всіх були гаражі, а у багатьох вони знаходилися взагалі на протилежному боці від будинку на краю міста.
Ще одним важливим фактором є густина руху. Під час радянської окупації навіть у найбільших містах пробок на дорогах у принципі ніколи не було, тому що потік транспорту був невеликим, автотраси порожніми, у дворах житлових будинків не збиралася величезна кількість машин, які стоять просто на тротуарах, а то й на газонах. В умовах сучасного дорожнього руху проїхати на літній гумі взимку, в принципі, неможливо.
Рівень підготовки водія в автошколах теж змінився і далеко не на краще. Елементарному, звичайно, вчать, але тонкощам водіння в зимовий період, як і контраварійному водінню, точно не навчать. Колись на ці моменти звертали більше уваги. У зв’язку з цим водії мали розуміння, як поводитись на засніжених трасах і справлятися зі складнощами.
Якщо згадати часи радянської окупації, то автомобіль був тоді більше не як засіб пересування, а як розкіш. Взяти та купити його кожен охочий, та ще й у будь-який час не міг, тому що люди жили бідно. Тому коли все-таки покупка здійснювалася і бажана машина з’являлася, її зберігали як справжній скарб, їздили на ній дуже акуратно.
Довгий час шини були позасезонними і використовувалися цілий рік, оскільки інших шин просто не було. Цього було цілком достатньо, тому що трафік на дорогах був спокійним, пробки були відсутні, їздили на особистому транспорті рідко та поводилися на дорозі водії спокійно.