Народний депутат України, журналіст Сергій Висоцький, як і багато інших українських політиків, політологів, політтехнологів висловлює думку, що Путін і Макрон можуть домовитися про Україну без України. Він також вказав на декілька аспектів того, чому Макрон так лояльно поставився до Путіна.
Про це розповідає Zrada.today з посиланням на допис політика у соцмережі фейсбук.
Сергій Вислоцький пише: «Те, що ми спостерігаємо у Франції, тобто лояльне ставлення Макрона до Путіна, має декілька аспектів.
По-перше, Путін, як розвідник, розуміє де знаходяться ключі до серця Макрона. У Африці. Франція розглядає числені країни Африки як зону своїх геополітичних інтересів. Посилення Росії на африканському напрямку – це ті процеси, які випадають із фокусу нашої уваги. Але для Франції це ключове питання. Путін неофіційно може запропонувати Макрону допомогу у просуванні та збереженні своїх впливів. Своєрідну колаборацію. І це дуже цікавить президента Франції.
По-друге, Макрон включається у традиційну для континенту конкуренцію з Німеччиною. Після Брекзиту, кризи із біженцями та проблем на півдні ЄС, деякі предстаники французької еліти можуть вважати, що Німеччина не справляється із роллю неоформального лідера ЄС. Амбіційний Макрон бачить саме себе та свою країну в якості нового лідеру Європи. І бачить Путіна природнім союзником у питанні послаблення впливів Німеччини та США на ЄС. Коріння цього способу мислення лежать у далекій історії. Франція завжди історично була прихильною до Росії. І зараз Путін уміло грає на протиріччях всередині ЄС. Макрон може вважати, що саме він може стати головної особою у розв’язанні українського питання. Зробити те, що не вдалося Меркель. Це звичайно не так. Але ми зараз про те, що може відбуватися в уяві Макрона, а не насправді.
По-третє, це звичайно питання просування французького бізнесу. Підігравши “руху жовтих жилетів”, Путін грає у класичну розвідувальну гру. Пропонуючи підтримку в економічних питаннях в тих сферах, де допоміг створити напруження.
В цій партії Україна повинна грати свою сильну зовнішньополітичну гру. За допомогою спецслужб та розвідки. Доводячи до Макрона інформації про загрози з боку Путіна. В тому числі про політичні загрози самому Макрону, які Путін створює через свою розгалужену мережу агентури у колах французької політики та бізнесу.
Але для того, щоби мати змогу грати на такому рівні нам потрібен головнокомандувач, який розуміється не тільки на хайпових відеороликах, але й на тому як побудована світова політика та інструменти її втілення. Перш за все інструменти розвідувальних служб.
Але, ми маємо людину, яку маємо. Саме з причин слабкості Зеленського у питаннях геополітики принцип «нічого про Україну без України» починає порушуватися. Він не розуміє ані масштабів загроз, ані масштабів завдань. Навіть розподіл комітетів ВР, та відсутність у переліку цих комітетів комітету з питань розвідки показує нам, що саме українська зовнішня політика – яка і є головним завданням президента, починає пасти задніх.
І це – найбільша загроза для нашої держави.
Яка різниця, буде чи ні наша країна діджиталізована, якщо не буде виконана оснвне завдання зі збереження держави.
Я хочу жити в суверенній незалежній країні, а не в діджиталізованій колонії Росії. Сподіваюся, що ви також».
