Мер Ізюма та інші свідки розповідають про опір і занепокоєння долею тисяч людей, які все ще в пастці.
Про це йдеться в матеріалі The Guardian, повідомляє видання «ЦЕНТР».
Протягом століть Ізюм вважався воротами до Донбасу на сході України, а звідти — до Чорного моря. росіяни називали місцевість навколо нього Ізюмським шляхом.
Його стратегічне положення означало, що Ізюм стане запеклим полем битви під час вторгнення росії в Україну, оскільки москва використовує його як відправну точку для свого нападу на українські сили на Донбасі. 1 квітня він повністю потрапив у руки російських військ, захопивших тисячі мирних жителів міста, в якому було зруйновано 80% житлових будинків.
«Перед війною в Ізюмі проживало 46 тис. чоловік», – розповідає мер міста Валерій Марченко, який до захоплення встиг виїхати разом із тисячами співгромадян. «Був завод, який випускав військову техніку, якийсь малий і середній бізнес. Відносини з сусідніми містами Донбасу були дружніми. Ми завжди допомагали один одному. Але це було раніше».
Українській владі важко отримати інформацію про ситуацію в Ізюмі, який розташований за 70 миль на південний схід від Харкова. До російської окупації місцевій владі вдалося евакуювати частину населення. Але за словами чиновників, приблизно від 10 000 до 15 000 громадян залишаються в пастці, їхня доля невідома.
«Ми не можемо знати напевно, тому що в результаті авіаударів, артилерійських обстрілів і бомбардувань загинуло близько 1000 мирних жителів», — каже Марченко. «Остання централізована евакуація була 10 березня. Ми організували зелений коридор на 60 автобусів. Надійшла гуманітарна допомога, і люди втекли на цих автобусах.
«Тоді ми тричі намагалися організувати зелені коридори, але коли автобуси під’їхали ближче до міста, їх розстріляли росіяни, і вони змушені були розвернутися. Деякі волонтери евакуювали людей на власних автомобілях, ризикуючи життям, але організована евакуація була неможлива. А тепер, коли місто окуповано, у нас зв’язані руки».
Свідки розповіли Guardian, як мешканці тижнями виживали у своїх підвалах, без електрики, опалення та води. Речник Міністерства оборони України Олександр Мотузяник зазначив, що Ізюм є районом з найбільшою концентрацією російських військ.
Взяття Ізюма тривало кілька тижнів. «Наше місто на північну та південну частину розділяє річка Сіверський Донець», – розповів Марченко. «росіяни спочатку спробували увійти в північну частину. Наші військові підірвали мости, щоб вони не змогли увійти в південну частину, звідки вони могли рухатися на Слов’янськ і Краматорськ».
«Майже три тижні вони не могли захопити південну частину. Були численні спроби російських загарбників побудувати тимчасові мости через річку, але наші захисники їх знищили. Після незліченних спроб їм вдалося перетнути річку, обложити місто і через тиждень отримати контроль над південною частиною».
60-річний ізюмець розповів, що йому вдалося втекти від російських військ до того, як місто впало, перепливши Сіверський Донець під час морозу.
«Я був у північній частині міста, коли до мене підійшли озброєні люди, які представилися воїнами так званої Донецької народної республіки», – сказав чоловік. «Мені погрожували зброєю і забрали дві машини: мікроавтобус і позашляховик, а також весь алкоголь, який був вдома. У той час, коли вони грабували будинок, вони випустили мене з поля зору [і] я скористався моментом і втік».
Він продовжує: «Я переплив до південної частини Ізюма через річку. Тоді я по телефону зв’язався з міською владою, і вони розповіли нам, яким шляхом ми повинні пройти. На цю ризиковану операцію погодилися вісім осіб, у тому числі чотири жінки, один підліток і онкохвора дівчина, якій терміново потрібна була хіміотерапія. Ми пройшли під вогнем близько 15 кілометрів і в призначеному місці нас зустріли мер Ізюма Валерій Марченко та інші співробітники. Потім ми всі поїхали до Слов’янська і відтоді в безпеці».
Тепер Ізюм став центром російських військ. За словами чиновників, його захоплення дозволило росії перемістити артилерію на 30 миль до районів Донбасу, що знаходяться під контролем України.
«Наші війська їх там тримають», – сказав Марченко. «Але в місті багато техніки. Вони перекидають свої війська з Київської та Чернігівської областей до Ізюму. Раніше вся їхня техніка була позначена літерою Z, але тепер це також V і O. Вони зосереджують свої війська, техніку та обладнання задля просування атаки на Донбас».
У міру просування російських військ мери Балаклії та Куп’янська, міст за 30 миль і 43 милі від Ізюма відповідно, уклали угоду з російською владою. Зараз обом загрожує довічне ув’язнення за державну зраду.
«Я їх просто не розумію», – сказав Марченко. «Мені також надходили пропозиції від загарбників з вимогою пропустити їх і здатися. Я сказав їм, що я мер українського міста. І так залишиться. І я ніколи не стану зрадником. Чому вони це зробили? Ви повинні їх запитати».
Деякі свідки стверджують, що росіяни підготували список осіб для «полювання»: тих, хто може володіти зброєю, бізнесменів, активістів та військових. Є побоювання, що Ізюм стане ще однією Бучею, де сотні мирних жителів були вбиті та поховані в братських могилах або залишені на вулицях.
«Буча та Ізюм дуже схожі, – сказав Марченко. «В обох зруйновано понад 80% житлових будинків. Люди в обох містах більше місяця ховалися в підвалах під постійними обстрілами. Їжі не було. Деякі повідомлення стверджують, що росіяни складають список людей, які потребують гуманітарної допомоги. Але натомість готують список активістів, ветеранів війни на Донбасі, міліціонерів та власників місцевого бізнесу. Якщо вони їх знайдуть, їх відвезуть невідомо куди, і ми нічого не дізнаємося про їхню долю».
